НЕВИДИМИЙ ВОРОГ ВРОЖАЮ КАРТОПЛІ

Якість картоплі при зберіганні залежить від наявності та перебігу хвороб, які передаються бульбами. До них відносяться, зокрема, найбільш поширені збудники бактеріальних гнилей картоплі, таких як, чорна ніжка, кільцева та бура гниль.

Чорна ніжка –  бактеріальна хвороба картоплі, збудниками якої є кілька видів бактерій родини Enterobacteriaceae – Pectobacterium carotovorum (Jones) Hauben et al., P. atrosepticum (van Hall) Garden et al. та Dickeya spp.

Хвороба широко розповсюджена у традиційних зонах картоплярства на території України та сусідніх країн.

Основний шлях передачі інфекції – насіннєвий матеріал, де бактерії перебувають у латентному (прихованому) або активному стані. Крім того, можливе вторинне ураження бульб під час обробки, збирання, зберігання та сортування. Із решток бульб, що згнили,  бактерії потрапляють у ґрунт та уражують молоді бульби через сочевички, вічка або через механічні пошкодження. Збудник може зберігатись до двох років у рослинних рештках  та  ґрунті. 

Інфікована та здорова зона в уражених бульбах часто відділяються чіткою темною смужкою. (рис.1).

Рис1. Мокра гниль картоплі. (фото з сайту https://gd.eppo.int/taxon/ERWIAT/photos)

Рання діагностика латентної інфекції бульб має велике значення для попередження розвитку чорної ніжки. Для масових аналізів та ідентифікації видів Dickeya і Pectobacterium розроблено комерційні набори для полімеразно-ланцюгової реакції, імунофлюоресценції, імуноферментного аналізу та   експрес-тести.

Кільцеву гниль картоплі спричиняє бактерія Clavibacter michiganensis subsp. sepedonicus (Spieckermann & Kotthof) Davis, Gillaspie, Vidaver & Harris.

На даний час збудник кільцевої гнилі в Україні занесений до списку регульованих некарантинних організмів, тобто хвороба є досить поширеною і шкодочинною, та її наявність не допускається в насіннєвому матеріалі.

Якщо бактерії проникають у бульбу через столони, симптоми на бульбах можуть бути відсутні (латентний перебіг хвороби) або проявлятись як пожовтіння та мацерація судинних тканин, починаючи зі столонного кінця (рис 2-3.).

	Рис. 2. Пожовтіння та мацерація судинних тканин столонного кінця бульби (фото оригінальне)
	Рис. 3. Виділення бактеріального ексудату і решток мацерованих тканин при стисканні бульби (фото з сайту: https://gd.eppo.int/taxon/CORBSE)
	Рис. 4. Ямчаста форма кільцевої гнилі (фото оригінальне)

Коли бактерії проникають у бульбу через механічні пошкодження, розвивається ямчаста форма гнилі, яка має вигляд  округлих плям кремового або світло-жовтого кольору під шкіркою (рис.4.). М’якуш у місцях плям вигниває з утворенням ямок, або ж бульба згниває повністю. Інкубаційний період цієї форми хвороби триває 5-6 місяців за стандартних умов зберігання бульб, і скорочується до 1,5-2 місяців за умов підвищеної температури. Основним шляхом передачі інфекції є бульби, тара, знаряддя та уражені рослинні рештки. Проте, слід відмітити, що бактерії не здатні до виживання і нагромадження в ґрунті, оскільки гинуть під дією антагоністів та погодних факторів. Важливе значення для ефективного вирощування картоплі має додержання сівозміни.   

Бура гниль, або слизистий бактеріоз (збудник Ralstonia solanacearum (Smith) Yabuuchi et al.), відноситься до найбільш небезпечних хвороб картоплі і відрізняється стрімким перебігом та підвищеною шкодочинністю.

R. solanacearum, уражує біля 200 видів рослин та є карантинним організмом, відсутнім в Україні. Основним джерелом розповсюдження є інфіковані бульби, ґрунт, де збудник може зберігатись тривалий час, а також зрошувальні води та бур’яни.

Бактерія проникає в картоплю через пошкодження на коренях, стеблах та столонах, а також через продихи. Поширенню інфекції сприяють комахи, нематоди, підвищена температура і вологість ґрунту. R. solanacearum спричиняє побуріння та розм’якшення судинного кільця (рис.5). Специфічною ознакою бурої бактеріальної гнилі є виділення бактеріального ексудату через вічка (рис.6) до якого налипають частинки ґрунту. Такий симптом не спостерігається внаслідок ураження бульб кільцевою гниллю.

	Рис. 5. Ураження бактерією R. solanacearum судинного кільця (виділення бактеріального слизу) (фото з сайту https://gd.eppo.int/taxon/RALSSO/photos)
	Рис. 6. Виділення бактеріального слизу через вічка бульби, ураженої R. Solanacearum (фото з сайту https://gd.eppo.int/taxon/RALSSO/photos)

Існує швидкий тест, щоб відрізнити буру гниль від інших бактеріальних або грибкових уражень.  З відрізка стебла, який інфікований Ralstonia solanacearum, в воді витікає слиз у вигляді в’язких тяжів. Найбільший ризик для поширення хвороби на території України несуть бульби з латентною (прихованою) інфекцією.  

Отже, шкідливість бактеріальних хвороб картоплі залежить від рівня агротехніки, своєчасної та систематичної діагностики фітопатогенних бактерій у насіннєвому матеріалі, а також наявності чи відсутності фітосанітарних  заходів. Для діагностики збудників карантинних бактеріозів картоплі фахівці ДУ «Чернігівська обласна фітосанітарна лабораторія» використовують діагностичні протоколи (стандарти) ЕОЗКР РМ 7/21(1) Ralstonia solanacearum, РМ 7/59(1) Clavibacter michiganensis subsp. sepedonicus та ДСТУ 4709:2006, які передбачають детальні схеми виявлення, ідентифікації збудників бурої та кільцевої гнилі картоплі з застосуванням сертифікованих комерційних наборів європейського виробництва.