Ви є тут

Ваточник сирійський

ваточник сирійський
плоди ваточника сирійського

До фітосанітарної лабораторії неодноразово були звернення громадян із проханням по визначенню невідомих їм рослин, що ростуть на присадибних ділянках, узбіччях, пустирях, та агресивно розвиваються, витісняючи культурні та інші місцеві рослини. Фахівцями лабораторії було визначено вид рослини. Як з’ясувалось – це ваточник сірійський, який віднесено до групи злісних бу’янів.

Ваточник сирійський (Asclepias syriaca L.) — це багаторічна, до 150 см заввишки, рослина класу дводольних - роду Ваточник (Asclepias L.).

Рослина походить із Північної Америки, росте повсюди і на всіх континентах світу, в тому числі і в Україні.  Ваточник сирійський  — один із найпоширеніших бур'янів у всіх провінціях Канади, на Середньому Заході, у Північній та Південній Америці, Європі.

Вважається добрим медоносом: приваблює велику кількість бджіл та інших комах. Останнім часом його досить широко використовують в озелененні як декоративну рослину. Стебла прямостоячі, з листям, трав'янисті, товсті, розсіяно опушені короткими кучерявими волосками. Стиглі насінини вкриті волокнистим ватоподібним пухом, за що рослина й отримала свою назву — ваточник. Плід — багатонасінна листянка з загостреним кінчиком та довгою плодоніжкою. На одній рослині може бути до двадцяти коробочок, у кожній із яких — 60-250 насінин. Насіння яйцеподібне, 0,9-1 см завдовжки, пласкосплющене.

 Плодоносить ваточник у вересні. Насіння може дозрівати після настання перших приморозків, зберігаючи при цьому схожість. Запилюється комахами.            Коренева система стрижнева, глибока (до 100–120 см). Від вертикальної частини кореня відходить два-три яруси горизонтальних (на глибині 10-15 см) коренів, від яких упродовж вегетації відростають нові пагони. Особливо активно цей процес відбувається за пошкодження кореневої  системи.

Розмножується насінням та вегетативно: за допомогою кореневої порослі, кореневищами та їхніми паростками. Надзвичайно конкурентоспроможний: у місцях масового поширення може легко витісняти інші види рослин. Дуже отруйний для тварин, як й інші види ваточників.

Зазвичай трапляється на відкритих, добре освітлених місцях або в легкій напівтіні. Перевагу надає родючим, добре структурованим ґрунтам. Одна рослина ваточника сирійського може утворювати до 2-3 тис. і більше насінин.

Методи боротьби з ваточником сирійським досить схожі, як і проти інших дводольних бур'янів, але на жаль, на 100% ефективного методу, поки ще не знайдено. З ним можна боротися як і механічним шляхом, так і хімічним, за допомогою гербіцидів. Але слід пам’ятати, що куль­ти­вація та­кож мо­же спри­чи­ню­ва­ти ство­рен­ня ве­ли­кої кількості рослин внаслідок то­го, що підземні ко­рені ді­лять­ся на менші фраг­мен­ти і кож­на з ча­с­тин дає жит­тя новій рос­лині. За ско­шу­ван­ням бур’яну вже че­рез п’ять-шість днів спо­с­терігається вто­рин­не відро­с­тан­ня, кількість па­гонів на одній рос­лині збільшується до ше­с­ти. Ра­зом із тим, про­ве­ден­ня кілька­ра­зо­вих по­верх­не­вих об­ро­бітків грун­ту у поєднанні із гли­бо­кою осінньою оран­кою є ефек­тив­ним за­хо­дом кон­тро­лю цьо­го ви­ду.

У ціло­му най­е­фек­тивнішим про­ти ва­­­­­точ­ни­ка сирійсько­го є за­сто­су­ван­ня у фазі бу­тонізації гліфо­са­ту, який зни­щує над­зем­ну ча­с­ти­ну й об­ме­жує її від­ро­с­тан­ня на­ступ­но­го се­зо­ну.  А якщо ваточник засмічує наприклад, кукурудзу чи картоплю то до­б­рий за­хист дає за­сто­су­ван­ня Тіту­су (рим­суль­фу­рон, 250 г/кг) у нормі 40 і 50 г/га + ПАР Тренд 90 у фазі од­но­го-трьох листків.

Вра­хо­ву­ю­чи ма­со­ву не­без­пе­ку по­­ши­рен­ня ва­точ­ни­ка сирійсько­го, важ­ли­во своєчас­но знищува­ти йо­го, не до­пу­с­ка­ю­чи ут­во­рен­ня насіння та ство­рен­ня но­вих во­гнищ.